Електрокардіографія – метод графічної реєстрації з поверхні тіла електричних явищ, які виникають в серцевому м’язі під час серцевого циклу. Крива, яка відображає електричну активність серця, називається електрокардіограмою (ЕКГ).
Засновником методу електрокардіографії вважають нідерландського фізіолога Віллема Ейтговена, який у 1903 році виготовив прилад (струнний гальванометр), що дозволив йому реєструвати ЕКГ, а в 1906 році застосував її для медичної діагностики. Він дав назву зубцям ЕКГ, описав певні порушення в роботі серця. 1924 року йому було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини «За відкриття техніки електрокардіограми».
На даний час ЕКГ є незамінною у діагностиці порушень ритму і провідності, гіпертрофій відділів, ішемічної хвороби серця. Дозволяє точно судити про локалізацію вогнищевих змін міокарда, їх розповсюдженність, глибину і час появи; виявити дистрофічні і склеротичні процеси у міокарді, порушення електролітного обміну, що виникають під впливом різних токсичних речовин.
Цей метод широко використовується для функціонального дослідження серцево-судинної системи. У поєднанні з функціональними пробами допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями.
Для перевірки стану серця і своєчасного виявлення змін в роботі серцевого м’яза рекомендуємо періодично проходити такий вид діагностичного дослідження. У КНП «ХОССЦ» є для цього все необхідне: сучасне високоточне обладнання, кваліфіковані фахівці, повний комплекс додаткових обстежень за потреби.
